З останньої третини X сторіччя російськими воїнами починає застосовуватися шабля, запозичена разом з самою своєю назвою з хазаро-мадьярского комплексу озброєння. Цією зброєю, очевидно, користувалися тільки кінні воїни, причому, судячи по багатству декору, що відносилися до княжо-дружинного прошарку.
Клинки шабель X - першої половини XI сторіччя досягали в довжину близько 1 м, кривизна смуги складала 3 - 4,5 см, ширина клинка - 3 - 3,7 см. Надалі, до XIII сторіччя, шаблі дещо подовжилися, додали у вазі, а також помітно зросла ширина і кривизна клинка. Шаблі подовжилися на 10 - 17 см, кривизна зросла до 4,5 - 5,5 см, а в окремих випадках - і до 7 см, ширина клинків складала в середньому 3,8 см.